Засвідчений чи нотаріальний переклад: що вам потрібно

Два слова, дві різні речі

Люди часто вживають слова засвідчений і нотаріальний так, наче це два рівні одного продукту, де нотаріальний нібито сильніший. Це не так. Засвідчення, це заява перекладача про сам переклад. Нотаріальне засвідчення, це заява нотаріуса про підпис. Одне стосується змісту, інше, того, хто підписав. Можливий один варіант без іншого, і більшість американських установ хочуть лише перший.

Щойно ви побачите цю різницю, питання про те, що вам потрібно, вирішується легко: дізнайтеся, чого хоче установа, яка приймає документ, і замовте саме це. Замовити більше, ніж потрібно, коштує грошей і часу. Замовити менше означає повернений пакет документів.

Що таке засвідчений переклад

Засвідчений переклад, це англійський текст вашого документа плюс підписана заява перекладача. У заяві сказано, що перекладач компетентний в обох мовах і що переклад повний і точний. Вона містить ім'я перекладача, підпис, дату й контактні дані. У Сполучених Штатах немає державної ліцензії для перекладачів і немає присяжного перекладача, як у багатьох європейських країнах, тож засвідчення, це особиста відповідальність перекладача за свою роботу.

Саме засвідчення мають на увазі USCIS, більшість судів і більшість навчальних закладів, коли просять засвідчений переклад. Для нього не потрібні жодні штампи, печатки чи третя сторона. Наша ціна від $23.70 за документ включає сторінку засвідчення в кожному замовленні.

Що таке нотаріальний переклад

Нотаріальний переклад, це засвідчений переклад, де перекладач підписує засвідчення в присутності нотаріуса, який перевіряє документ перекладача, спостерігає за підписом і додає нотаріальний напис із печаткою. Це все. Нотаріус не читає російською чи українською, не порівнює переклад з оригіналом і не підтверджує точність. Якщо переклад помилковий, штамп нотаріуса нічого не змінює.

Нотаріальне засвідчення існує для установ, яким потрібен доказ справжності підпису, зазвичай тому, що іншого способу перевірити особу перекладача в них немає. Це формальність щодо підписанта, і замовляти її варто лише тоді, коли приймаюча установа прямо про це просить.

Що таке апостиль і чому це третя, окрема річ

Апостиль, це сертифікат, прикріплений до офіційного документа, який підтверджує підпис і печатку посадової особи, яка видала документ. Його видають за Гаазькою конвенцією 1961 року, щоб документ з однієї країни-учасниці визнавали в іншій. Апостиль ставить на оригінал документа країна, що його видала, наприклад Міністерство юстиції в Україні або регіональний орган реєстрації в Росії. Це не переклад, і він не замінює переклад.

Для американської імміграції USCIS не вимагає апостиля на іноземних цивільних документах. Ситуація змінюється, коли американський документ надсилають за кордон: американському свідоцтву про народження чи судовій постанові, що прямують в Україну чи Росію, зазвичай потрібен апостиль від секретаря відповідного штату, а потім переклад місцевою мовою. Якщо ваш іноземний документ уже має апостиль, аркуш апостиля є частиною документа і перекладається разом з ним.

Хто що вимагає

Загальне правило таке: федеральна імміграційна система США хоче засвідчений переклад, іноземні уряди хочуть нотаріальний чи апостильований, а всі решта десь посередині. Перевіряйте конкретну установу, бо дві установи з однаковою назвою в різних штатах можуть мати різні правила.

• USCIS: лише засвідчений переклад. Регламент 8 CFR 103.2(b)(3) вимагає повного перекладу і засвідчення перекладача. Ані нотаріус, ані апостиль, ані членство в жодній асоціації не потрібні.
• Імміграційні суди та Апеляційна рада з імміграційних справ: засвідчений переклад із прикріпленим сертифікатом перекладу, як описано в практичному посібнику суду. Сертифікат часто оформлюють як заяву під загрозою кримінальної відповідальності за неправдиві показання, що є звичайною практикою в судових поданнях.
• Штатні та федеральні цивільні суди: засвідчений переклад, це норма; адвокат, що подає документи, може попросити заяву під загрозою відповідальності за неправдиві показання або нотаріальне засвідчення, залежно від місцевих правил.
• Університети та оцінювачі кваліфікацій, такі як WES та ECE: буквальний засвідчений переклад на бланку перекладача. Зазвичай нотаріальне засвідчення там не вимагають, але хочуть, щоб переклад надійшов від служби перекладу, а не від самого заявника.
• Роботодавці та відділи кадрів: зазвичай засвідчений переклад диплома, трудової книжки чи рекомендаційного листа. Нотаріальне засвідчення рідко потрібне.
• Консульства Росії та України у США: часто вимагають нотаріальний переклад, а для деяких дій переклад повинен бути виконаний або перевірений з їхньої сторони. Спершу запитайте в консульстві.
• Відділення DMV: правила залежать від штату. Деякі приймають будь-який засвідчений переклад, деякі мають список схвалених перекладачів, деякі вимагають нотаріального засвідчення. Зателефонуйте у відділення, яке оброблятиме ваші права, перш ніж замовляти переклад.
• Управління соціального забезпечення: іноземні документи розглядають безпосередньо у відділенні, і засвідчений переклад робить цю перевірку швидшою. Оригінал документа потрібно надати особисто.

Як визначитися за три питання

1. 1Хто читатиме документ? Федеральна установа США, штатна установа, навчальний заклад чи іноземний уряд. Федеральна імміграційна система майже завжди означає лише засвідчений переклад.
2. 2Чи публікує ця установа власну вимогу до перекладу? Перевірте інструкції до форми чи сайт установи. Якщо там сказано засвідчений, зупиніться на цьому. Якщо сказано нотаріальний, замовляйте нотаріальний. Якщо нічого не сказано, за замовчуванням підходить засвідчений.
3. 3Чи документ надсилається за кордон? Тоді спершу подумайте про апостиль на оригіналі, а вже потім про переклад, і запитайте приймаючу країну, яку мову і якого перекладача вона визнає.

Поширені помилки із засвідченням і нотаріальним засвідченням

• Оплата нотаріального засвідчення для пакета USCIS. Воно не потрібне і нічого не додає до розгляду офіцера.
• Припущення, що нотаріальний переклад точніший. Нотаріус ніколи не читає текст.
• Апостиль на перекладі замість оригіналу. Апостиль підтверджує підпис посадової особи, а приватний перекладач посадовою особою не є.
• Сприйняття штампа іноземного нотаріуса на перекладі як рівноцінного американському засвідченню. USCIS усе одно потребує заяви перекладача англійською.
• Повторне використання старого нотаріального перекладу з іншої країни, де імена транслітерували інакше, ніж у паспорті.
• Замовлення нотаріального засвідчення до того, як з'ясовано, чи потрібне воно приймаючій установі, а потім повторна оплата, коли інша установа просить інший формат.

Коли ми готуємо переклад, ми спершу запитуємо, куди він надійде, щоб засвідчення відповідало формату, якого очікує ця установа. Якщо потрібен нотаріус, повідомте про це під час замовлення, і засвідчення підпишуть у його присутності. Якщо документ прямує за кордон, ми можемо сказати, чи потрібно спершу ставити апостиль на оригінал.