Поправка Лаутенберга (Lautenberg Amendment) для біженців з колишнього СРСР: що каже закон, статус програми у 2026 році та які документи перекладають

Біженська поправка Лаутенберга, розділ 599D Публічного закону 101-167, дозволяє євреям, євангельським християнам і членам Української греко-католицької та Української православної церков із колишнього СРСР довести обґрунтований страх переслідування, заявивши про нього з достовірною підставою. Публічний закон 119-75 продовжив її для заяв, поданих до 1 жовтня 2026 року; прийом біженців залишається призупиненим указом 14163 з окремими винятками.

Про яку поправку Лаутенберга ця стаття

Поправкою Лаутенберга (Lautenberg Amendment) називають два різні закони. Перший це норма про зброю, поправка Лаутенберга до Закону про контроль над зброєю 1968 року (18 U.S.C. 922), яка не стосується імміграції. Другий це розділ 599D Публічного закону 101-167, ухвалений 21 листопада 1989 року і надрукований як примітка до 8 U.S.C. 1157. Він стосується прийому біженців із релігійних меншин колишнього СРСР, і Держдепартамент називає його також програмою Лаутенберга (Lautenberg Program). Ця стаття про другий закон.

Що каже закон

Розділ 599D(a) встановлює полегшений стандарт доказування. Людина з охопленої категорії «може встановити для цілей прийому як біженця за розділом 207 Закону про імміграцію та громадянство, що вона має обґрунтовані побоювання переслідування за ознакою раси, релігії, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, заявивши про такі побоювання і заявивши про правдоподібну підставу для занепокоєння щодо можливості такого переслідування». Розділ 599D(b) називає дві категорії людей, які є або були громадянами та жителями однієї з незалежних держав колишнього СРСР або Естонії, Латвії чи Литви:

• Євреї або євангельські християни (розділ 599D(b)(2)(A)).
• Нинішні парафіяни Української католицької церкви або Української православної церкви, які «демонструють публічну, активну та постійну участь (або спроби участі) в релігійній діяльності» цих церков (розділ 599D(b)(2)(B)).

У 2004 році розділ 213 Публічного закону 108-199, відомий як поправка Спектера (Specter Amendment), додав релігійні меншини Ірану. Доповідь Держдепартаменту Конгресу про прийом біженців на 2024 фінансовий рік (від 2 листопада 2023 року) описує програму як категорію прямого доступу P-2 для людей із цих груп «з близькими родичами у США», називає її «програмою возз'єднання сімей» і зазначає, що серед заявників «можуть бути українці, які втекли від повномасштабного вторгнення Росії».

Закон, який спливає щороку

Розділ 599D(e) обмежує дію норми заявами, поданими до встановленої дати, тому Конгрес продовжує її в законах про асигнування. Публічний закон 119-75, Зведений закон про асигнування на 2026 рік (від 3 лютого 2026 року), охопив 2026 фінансовий рік: тепер стандарт застосовується до заяв, поданих до 1 жовтня 2026 року. Станом на 8 жовтня 2026 року продовження на 2027 фінансовий рік не ухвалено; тимчасова резолюція про фінансування, Публічний закон 119-103 (від 2 вересня 2026 року), діє до 11 грудня 2026 року і не містить поправок до розділу 599D. Жодне офіційне джерело не каже, чи зберігає стандарт силу після 30 вересня 2026 року.

Статус програми у 2026 році

Указ президента 14163 (Executive Order 14163, 90 FR 8459) зупинив в'їзд біженців за Програмою прийому біженців США (USRAP) з 27 січня 2025 року до висновку про те, що відновлення відповідає інтересам США. Розділ 3(b) приписує міністру внутрішньої безпеки «зупинити рішення за заявами про статус біженця». Розділ 3(c) допускає прийом в індивідуальному порядку (case-by-case), якщо держсекретар і міністр внутрішньої безпеки визнають його таким, що відповідає національним інтересам.

Зупинення діє досі. Президентське визначення (Presidential Determination) на 2027 фінансовий рік (від 25 вересня 2026 року, 91 FR 63119) встановлює стелю до 17 500 біженців, «насамперед» африканерів з ПАР, і далі описує указ 14163 як указ, «який зупиняє в'їзд біженців до США». Центр обробки справ біженців Держдепартаменту (Refugee Processing Center) повідомляє про 16 292 прийнятих біженців у 2026 фінансовому році: 16 287 з ПАР і 5 з Афганістану, жодного з України, Росії, Білорусі, Молдови чи будь-якої іншої колишньої радянської держави. Ці цифри подано за країнами, а не за програмами; офіційної заяви саме про справи за програмою Лаутенберга станом на 8 жовтня 2026 року не знайдено.

Судова справа Pacito v. Trump

5 березня 2026 року Апеляційний суд дев'ятого округу ухвалив рішення у справі Pacito v. Trump. Суд постановив, що позивачі «не показали, що вони з великою ймовірністю досягнуть успіху по суті своїх вимог щодо указу № 14163, припинення обробки справ і прийому біженців та фінансування послуг з переселення біженців за кордоном», і скасував ці частини попередніх судових заборон, залишивши їх чинними «тією мірою, якою вони вимагають від уряду відновити» угоди про співпрацю для послуг з переселення вже прийнятих біженців. Пізніші рішення у справі для цієї статті не перевірялися.

Українці в черзі за програмою Лаутенберга

У листі сенатору Кардіну від 11 січня 2023 року USCIS повідомила, що станом на 4 жовтня 2022 року в черзі USRAP було «майже 6 500 українських справ за програмою Лаутенберга, що охоплюють понад 17 400 осіб», і оцінила, що близько 3 500 українських заявників за програмою Лаутенберга отримали пароль (parole) і в'їхали до США за програмою Uniting for Ukraine.

Раніше існувала окрема програма паролю за поправкою Лаутенберга для заявників, яким відмовили у статусі біженця. На своїй сторінці про грін-карту для тих, хто отримав пароль за програмою Лаутенберга, USCIS зазначає, що ця норма спливла після 30 вересня 2011 року, що в липні 2011 року USCIS припинила надавати пароль новим заявникам і що, хоча Конгрес пізніше продовжив програму Лаутенберга, USCIS «як питання політики не відновила програму паролю».

Документи при оформленні статусу біженця: форма I-590

Заява біженця це форма I-590, Registration for Classification as Refugee (реєстрація для класифікації як біженця), редакція 01/20/25. У Федеральному реєстрі (90 FR 21325, 19 травня 2025 року) USCIS зазначає, що «незалежно від віку кожна особа, включена до справи, повинна мати власну форму I-590». Форма G-1055 (редакція 10/07/26) вказує збір за неї як $0. Форма запитує про релігію, рідну мову, «документи, що посвідчують особу, наприклад паспорт, національне посвідчення особи та/або посвідчення УВКБ ООН», і про членство в організаціях, «таких як релігійні організації». Сімейні зв'язки підтверджують актами цивільного стану: свідоцтвами про народження і про шлюб, а в разі зміни імені свідоцтвами про розірвання шлюбу або про зміну імені.

Які документи бувають російською чи українською і потребують засвідченого перекладу

Правило записано в нормі 8 CFR 103.2(b)(3): «Будь-який документ, що містить текст іноземною мовою і подається до USCIS, має супроводжуватися повним перекладом англійською мовою, який перекладач засвідчив як повний і точний, та засвідченням перекладача про те, що він компетентний перекладати з іноземної мови англійською». Інструкція до форми I-485 (редакція 09/18/26) додає, що засвідчення «має також містити підпис перекладача, його ім'я друкованими літерами, дату підпису та контактні дані перекладача». Зазвичай російською чи українською мовою бувають такі документи:

• Свідоцтва про народження всіх членів сім'ї, зокрема бланки радянських часів російською та місцевою мовою; їх перекладають повністю, з печатками, штампами та актовим записом.
• Свідоцтва про шлюб, розірвання шлюбу та зміну імені, які пов'язують теперішнє ім'я зі свідоцтвом про народження і підтверджують зв'язок між подружжям.
• Внутрішні паспорти та ID-картки, якщо вони слугують документами, що посвідчують особу; сторінка з даними закордонного паспорта зазвичай двомовна і подається як є, а сторінки зі штампами чи рукописними записами перекладають.
• Документи, пов'язані з релігією, якщо вони є у заявника: свідоцтво про хрещення, лист із парафії, запис про членство. USCIS не публікує переліку таких документів; будь-який із них російською чи українською підпадає під те саме правило.

Імена в усіх перекладах пишуть однаково, так, як їх написано латиницею в закордонному паспорті: одна й та сама людина може бути Oleksandr, Aleksandr і Alexander у різних документах, а USCIS порівнює ім'я у формі з кожним документом у справі.

Через рік: форма I-485 для біженців

Розділ 209(a) Закону про імміграцію та громадянство (INA, 8 U.S.C. 1159) і норма 8 CFR 209.1 вимагають, щоб біженець через рік після в'їзду подав до USCIS заяву на постійне проживання, тобто на зміну статусу (adjustment of status); біженців повідомляють про це при прийомі. Заяву подають за формою I-485. Форма G-1055 (редакція 10/07/26) вказує загальний збір за I-485: $1,440 на папері та $1,390 онлайн, а для біженця або особи, яка отримала пароль як біженець, $0.

Інструкція вимагає доказ статусу біженця, «наприклад форму I-94 або проїзний документ біженця (форма I-571)», зазначає, що біженці не зобов'язані подавати копію свідоцтва про народження, і просить додати копію, якщо свідоцтво є; чоловікові або дружині як похідному заявникові не потрібна копія свідоцтва про шлюб, якщо документ недоступний. Кожен із цих документів російською чи українською подають із засвідченим перекладом. Збори та редакції форм змінюються; актуальні USCIS публікує у формі G-1055 і на сторінці форми I-485 на uscis.gov.